Тодоровський Петро Ефимович
Тодоровський Петро Ефимович 26.08.1925 — 23.05.2013

У місті Бобринець Кіровоградської області народився кінооператор, кінорежисер Петро Тодоровський.

Влітку 1943 року, коли війна була в самому розпалі, Петро Тодоровський став курсантом Саратовського військово-піхотного училища

.У 1944 році командиром взводу він був направлений на фронт і в складі 93-го стрілецького полку 76-ї стрілецької дивізії 47-ї армії 1-го Білоруського фронту дійшов фронтовими дорогами до Ельби.

На фронті Тодоровського підкорила робота військових операторів, і він загадав, що якщо залишиться живий, обов’язково освоїть цю професію. Його мрія здійснилася: у 1949 році він поступив на операторський факультет ВДІКу, в майстерню Б. Волчек. Закінчивши в 1954 році інститут.

З 1955 року Тодоровський, близько десяти років працював оператором на Одеській кіностудії.

Там же, в Одесі, Тодоровський познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мірою Григорівною. З середини 1960-х років і до наших днів, вже як режисер-постановник, він зняв 20 фільмів. У переліку нагород, які вони отримали, є і приз Венеціанського кінофестивалю за фільм «Вірність» (цим фільмом Тодоровський дебютував в якості режисера), і Головний приз Всесоюзного кінофестивалю 1984 роки за фільм «Військово-польовий роман». До речі, фільм «Військово-польовий роман» в тому ж році був висунутий Американською кіноакадемією в якості одного з претендентів на «Оскар» в номінації «Кращий зарубіжний фільм». Втім, нагороди нагородами, а простий перелік фільмів Тодоровського, що користуються найщирішої любов’ю глядачів можна легко продовжити: «Міський романс», «Улюблена жінка механіка Гаврилова», «По головній вулиці з оркестром», «Анкор, ще Анкор!», Яка побила всі рекорди популярності «Інтердівчинка» (згідно зі статистикою її подивилося 40 мільйонів чоловік, вона зібрала 20 мільйонів доларів). А ще був улюблений фільм кіногурманів кінця 1960-х — початку 1970-х — «Фокусник» з Зіновієм Гердтом в головній ролі, який кінокритики вважають початком «авторського кіно» в СРСР.

Фільмографія:

Режисер

  • 1955 Легенда про Дитячої Іграшці (диплом)
  • 1962 Ніколи (Тодоровський був і співрежисером спільно з В. Дьяченко)
  • 1965 Вірність
  • 1 967 Фокусник
  • 1970 Міський Романс
  • 1973 Своя Земля
  • 1975 Остання Жертва
  • 1978 День Свята
  • 1981 Улюблена Жінка Механіка Гаврилова
  • 1983 Військово-польовий роман
  • 1986 по Головною Вулиці з Оркестром
  • 1989 Інтердівчинка
  • 1992 Анкор, ще Анкор!
  • 1995 Яка Чудна Гра
  • 1998 Ретро Утрьох
  • 2001 Життя забавами повне
  • 2003 сузір’ї

Оператор

  • «Молдавські наспіви» («Молдова-фільм»)
  • «Весна на Зарічній вулиці» (спільно з Р. Василевським)
  • «Моя донька»
  • «Два Федора»
  • «Жага» (друга премія за роботу оператора за 1960 рік на Всесоюзному кінофестивалі в Мінську).

Премії і нагороди

  • Народний артист РРФСР (1985)
  • Заслужений діяч мистецтв УРСР (1967)
  • Лауреат Всесоюзного кінофестивалю (1960)
  • Лауреат Венеціанського кінофестивалю (1965)
  • Лауреат Премії «Ніка» (1992)
  • Лауреат Премії «Кінотавр» (1993)
  • Лауреат Премії «Кіношок» (1995)
  • Лауреат премії «Золотий Овен» (1995, за гуманізм творчості)
  • Лауреат Державної премії Росії (1996, за фільми «Військово-польовий роман», «Анкор, ще Анкор!» І «Яка дивна гра»)
  • Кавалер Ордена «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1996)
  • Кавалер Ордена «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (2000)
  • Лауреат Спеціального призу Президента Россі за видатний внесок у розвиток кіно (2000)
  • Кавалер Трьох орденів Великої Вітчизняної війни, численних медалей — за участь у ВВВ
  • Фільми кінорежисера Петра Тодоровського подивилося 250 мільйонів глядачів.
Одесская Киностудия Created with Sketch.